Як перевірити себе – чи перебуває у мені Святий Дух? / Пестов Микола / Саровський Серафим / Макарій Великий / Отець Іоан С. Дух дихає, де хоче, і його голос ти чуєш, та не знаєш, звідкіля він приходить, і куди він іде. Так буває і з кожним, хто від Духа Святого народжений (Івана 3:8) Я проситиму Отця, і Він дасть вам Утішителя, який буде з вами вічно. Це Дух Істини, якого світ не може прийняти, бо не бачить і не знає його, ви ж його знаєте, бо він живе з вами і буде жити у вас. Я не залишу вас сиротами, та повернуся до вас. Іще трохи, і світ уже не побачить Мене, ви ж бачитимете Мене, бо Я живу і ви будете жити (Івана 14:16-19). Ми, християни, віримо в слова Христа та в їх беззаперечне виконання. Тому нам треба замислитись над наведеним вище уривком з прощальної бесіди Христа з апостолами на Тайній вечері. Господь каже, що християнин повинен знати “Духа Істини та Утішителя”. Чи знаємо ми Його? А якщо не знаємо, то чи можемо ми вважати себе християнами? Якщо пошукати відповіді на подібне запитання в історії Церкви, можна стверджувати, що християни перших століть відчували і бачили перебування з ними Духа Святого. Для всіх було очевидним Його зіслання в день П'ятидесятниці. Несподівано з неба почувся звук, подібний до завивань лютого вітру. Він заповнив увесь дім, де були апостоли. Вони побачили щось подібне до язиків вогню, що осіли на кожному з них. І всі вони сповнилися Святим Духом, та почали говорити іншими мовами, як Святий Дух давав їм говорити (діянь Апостолів 2:2-4). Серафим Саровський, велить кожному християнину завжди і всюди «Перевіряти себе – чи перебуває у мені Святий Дух?». Святий Дух як третя іпостась Святої Трійці – незбагненний для людини за своєю сутністю, як незбагненні Бог Отець і Бог Син. Але як Ті відкривають себе людям у потрібній мірі, так відкривається і Святий Дух. Слід зазначити, що зараз в історії людства Святий Дух перебуває з нами за обітницею Христа. Ісус Христос говорив: «Прийде Утішитель, якого Я пошлю вам від Отця» (Івана 15:26). Отже, зараз у світі перебуває Святий Дух. Згідно з текстом Євангеліє від Луки, Господь закінчує свою бесіду про молитву «Отче наш» і про постійність у молитві вказівкою на те, про що ми повинні просити у Нього. Він говорить: «Тим більше Отець Небесний дасть Духа Святого тим, хто просить у Нього» (Луки 11:13). Ось гідний предмет наших прохань і, найбільш для нас потрібний. Відповідно до цих слів Господа, Церква і склала молитву «Царю Небесний», яка є початком у молитовнику. На початку цієї молитви перераховуються властивості Святого Духа, щоб християнину було легше його відчути. З властивостей Святого Духа на першому місці стоїть «Утішитель» – як називав Його Сам Господь. Це найхарактерніше з Його властивостей – бо перебування з християнином Духа Святого незмінне і насамперед несе із собою «втіху» – мир і тишу на серці, тиху радість, розчулення, теплоту любові до Бога та людей. Отець Іоан пише: «Розрізняй у собі Духа Животворящого і духа мертвого, що вбиває твою душу. Коли в твоєї душі думки добрі, – тобі добре, легко; коли на серці спокій та радість, тоді в тобі Дух благий, Дух Святий. А коли в тобі недобрі помисли чи недобре на серці, – тоді погано, тяжко; коли ти внутрішньо збентежений, тоді в тобі дух злий, лукавий дух. Дух лукавий є духом сумніву, зневіри, пристрастей, тісноти, скорботи, збентеження. А Дух благий є духом безперечної віри, духом чеснот, духом духовної свободи і широти, духом миру і радості. За цими ознаками знай, коли в тобі Дух Божий і коли дух злий». Показником, що з християнином перебуває Святний Дух Божий є і ставлення до ближніх. Якщо людина у відносинах з людьми виявляє до них сердечність, веде розмову з ними словами, сповненими любові, смирення, лагідності, доброзичливості, поступливості, при постійній готовності служити їм та їхні інтереси ставить вище за свої, то все це свідчить про те, що християнин перебуває у Дусі Святому Божому. В іншому випадку людиною володіє темна сила, що виявляється в роздратуванні, хоча б найменшому, сухості тону, непоступливості, поганому чи пригніченому стані духу та відмові у проханнях, навіть, які легко здійснити. Нехай тоді, в останньому випадку, християнин встане на молитву або внутрішньо звертається до Бога з проханням прогнати від нього того лукавого духа, який володіє ним у цей момент і заважає сходження до душі його благодаті Святого Духа. Звідси стає зрозумілий стародавній вираз для роздратованої людини - "він не в Дусі". Напевне, тут треба писати слово «Дух» з великої літери, бо старі благочестиві люди, очевидно, говорили про Святого Духа, який залишає роздратовану людину.
