00:00 – Інтро 00:47 – Вадим сам запропонував записати інтерв’ю. Чому? 02:13 – Як він втратив ноги? 06:13 – Розказує про поранення 08:15 – Про фантомні болі 10:16 – Яким був його фізичний і моральний стан після поранення? 11:20 – Дружина Вадима про те, як сприйняла новину про його поранення 13:20 – Коли йшов на війну, були думки про те, що може отримати таке поранення? 14:03 – Реабілітація і перші кроки на протезах 16:15 – Як Вадим пересувається сходами та що його дружина говорить про нинішній побут 17:57 – Вадим пробує проїхатись на тракторі 21:08 – Розказує про хлопців, з якими проходив реабілітацію 22:16 – Чорний гумор 24:11 – Дружина Вадима розповідає про прийняття чоловіка 25:19 – Звідки у Вадима оптимізм? Чи відчуває він себе людиною з інвалідністю? 26:40 – Вадим забирає доньку зі школи 27:17 – Не було думок, що не треба було йти на війну 27:47 – Вартість протезування 28:57 – Скільки пішло часу, щоб почати ходити? Скільки зараз він проходить на день? 29:40 – Як Вадим сприймає те, як на нього дивляться оточуючі? 30:54 – Скільки Вадим має отримати компенсації за поранення? 31:50 – Як дружинам поранених воїнів спілкуватися і підтримувати своїх чоловіків? 34:00 – Яка у Вадима мрія? Він втратив на війні ноги, але зберіг оптимізм. Ветеран російсько-української війни Вадим Медвідь вчиться жити на протезах, намагається повернутися за кермо трактора і закликає не здаватися всіх, хто опинився у схожій ситуації. Про рік реабілітації, ставлення до чорного гумору та фантомні болі він розповів в інтерв’ю Суспільному. Підпишіться та натисніть , щоб отримувати сповіщення про нові відео та трансляції. Ми в Telegram:
Ми у Facebook: / suspilne.chernihiv Ми у Viber:
Ми в Instagram: / suspilne.chernihiv Читайте новини тут:
Політика взаємодії з аудиторією на цифрових платформах АТ «НСТУ»:
___ Сайт філії:
Усе про Суспільне читайте тут:
#війна #інтервю #зсу
