Марка 9:17-31, зач. 40 Одного разу якийсь чоловік прийшов до Ісуса і, кланяючись Йому, сказав: «Учителю! Я привів до Тебе мого сина, що має духа німого: і де тільки схопить його, кидає його на землю, й він пускає піну, і скрегоче зубами своїми, і ціпеніє. І сказав я учням Твоїм, щоби вигнали його, та не змогли». Він же каже йому у відповідь: «О покоління невірне! Доки з вами буду? Доки терпітиму вас? Приведіть його до Мене». І привели його до Нього. І, одразу ж, побачивши Ісуса, дух стряснув біснуватого; і, впавши на землю, він валявся, пускаючи піну. І запитав Ісус батька його: «Як давно це сталося з ним?» Той сказав: «Змалку; і багато разів дух кидав його і в вогонь, і в воду, аби погубити його; але, коли щось можеш, змилуйся над нами й допоможи нам». Ісус же сказав йому: «Якщо можеш вірувати — все можливе тому, хто вірує». І одразу ж батько отрока, скрикнувши, зі сльозами сказав: «Вірую, Господи! Допоможи моєму невірству!» Ісус же, побачивши, що збігається народ, заборонив духові нечистому, кажучи йому: «Душе німий і глухий! Я тобі повеліваю: вийди з нього і більше не входь у нього». І дух, скрикнувши та сильно стряснувши хлопця, вийшов; і той став, наче мертвий, так що багато хто говорив, що він помер. Ісус же, взявши його за руку, підняв його; й він устав. І коли Ісус увійшов у дім, учні запитували Його на самоті: «Чому ми не змогли вигнати його?» І сказав їм: «Цей рід не може вийти інакше, як від молитви й посту». І вийшовши звідти, проходили через Галілею, і Він не хотів, щоб хто довідався. Бо вчив учнів Своїх і говорив їм: «Сина Людського видано буде до рук людей і вб’ють Його, і, вбитий, Він на третій день воскресне». Зач. 314 (Євр. 6:13–20) Браття, Бог, коли давав обітницю Авраамові, оскільки не міг ніким більшим клястися, поклявся Самим Собою, кажучи: «Воістину щедро благословлю тебе і надзвичайно розмножу тебе». І Авраам, прочекавши довгий час, одержав обіцяне. Люди клянуться більшим, і клятва на запевнення закінчує всяку їхню суперечку. Тому й Бог, бажаючи дати спадкоємцям обітниці ще більший доказ незмінності волі Своєї, вдався до клятви, щоби через ті дві незмінні речі, в яких неможливо, аби Бог сказав неправду, ми, знайшовши захист, мали велику втіху і ухопились за надію, що перед нами, яка для душі є неначе надійний і міцний якір, що входить всередину святилища, за завісу, куди нашим предтечею увійшов Ісус, ставши Первосвященником навік за чином Мелхіседека. --- Дорогі друзі та глядачі, будемо Вам вдячні за допомогу і підтримку каналу. Це можна зробити двома способами: • стати СПОНСОРОМ, натиснувши на кнопку "СПОНСОРУВАТИ" під нашим відео • ЗАДОНАТИТИ, зробивши переказ на картку Mono - 4441111150254427 Ваша допомога дуже важлива для нас :) Щиро дякуємо Вам за підтримку! — Також запрошую на свій особистий ТikTok канал за посиланням:
