00:00 — Інтро. 01:24 — «Величезні болота, берці не рятують» — про службу на Лиманському напрямку. 04:12 — «Пам’ятаю тих, кого ми не змогли врятувати». 07:09 — «Мама сказала, що якщо я не буду дзвонити, то вона різкою виховає». 08:28 — «Я для себе одразу вирішив, що поки мені місця у цивільному житті немає» — про повернення на фронт після початку повномасштабної війни. 10:24 — «Доводилося робити вибір на війні, кому ти першому надаватимеш допомогу». 13:44 — Щоразу заходить, коли приїжджає з фронту: Олександр Соколюк у Яремчанській лікарні. 16:51 — «Падає збоку, зліва, справа, і ти не розумієш, куди можеш втекти, а з тобою ще й люди» — про службу в Бахмуті. 20:54 — «Зайшли вони практично в одні руїни». 23:53 — «На полях всіяно тілами» — про втрати російських військових у Бахмуті. 25:39 — «У нього був жіночий годинник і телефон»: як Олександр Соколюк надавав меддопомогу полоненому російському військовому, який окуповував Бучу. 28:20 — Про те, як російські військові стріляють по українських медиках. 29:57 — Про розмови з пораненими бійцями під час евакуації. 31:21 — Про поранених військових, які найбільше вразили. 33:54 — «Не хотів здаватися в полон і вирішив себе підірвати» — історія про бійця, який отримав контузію. 36:03 — «Є така категорія людей, які живуть в Україні, але хочуть до «рашки» — про допомогу українським цивільним. 39:16 — Як вивозять загиблих з поля бою. 40:14 — Як змінився механізм надання домедичної допомоги. 41:29 — «Ми їх перевели з вертикального положення в горизонтальне»: як медики використовують зброю на фронті. 43:26 — «Я б максимум віддав для того, щоби покоління моїх дітей не виконувало ту функцію, яку зараз виконує моє». 44:16 — «Вдома дуже важко спати, бо відчуття тиші постійно напружує». 46:03 — «Якість боєздатності людей не стала кращою, ніж у 2022 році», «Боєприпасів катастрофічно не вистачає». 52:03 — «2024 рік буде для ЗСУ і для держави дуже важкий і, можливо, риторично визначальний». 59:08 — Що потрібно змінювати, аби люди не боялися йти до війська. Директор Яремчанської міської лікарні Олександр Соколюк на початку повномасштабної війни пішов на фронт, щоб рятувати поранених військових. Він — командир евакуаційної групи 93 окремої механізованої бригади «Холодний Яр». У складі цієї бригади він рік прослужив і в період АТО. Найважче за весь період служби, розповідає Олександр, було працювати на Бахмутському напрямку. Там найчастіше доводилося вирішувати, як під час евакуації під обстрілами зберегти життя і пораненого, і групи. Олександр розповідає: меддопомогу доводиться надавати й тим цивільним, які не підтримують українських військових, і російським воякам, які потрапили в український полон. При порятунку одного з таких він дізнався, що той — один з мародерів, які грабували українців у Бучі. Про роботу військового медика на фронті, потребу в забезпеченні, якого «катастрофічно не вистачає», а також, чому 2024 може стати переломним для України у війні, Олександр Соколюк розповів у інтерв’ю Суспільному. Instagram: https://www.instagram.com/suspilne.ivano_frankivsk/
Telegram:
Долучайтеся до спільноти у Viber:
Політика взаємодії з аудиторією на цифрових платформах АТ "НСТУ":
