Я стужився мила, за тобою, З туги обернувся мимохіть В явора, що, палений журбою, Сам один між буками стоїть. Приспів: Грає листя на веснянім сонці, А в душі – печаль, як небеса. Він росте й співає явороньці, І згорає від сльози роса. Сніг летить колючий, ніби трина , Йде зима й бескидами гуде. Яворові сниться яворина Та її кохання молоде. Приспів: Він не знає, що надійдуть люди, Зміряють його на поруби, Розітнуть йому печальні груди, Скрипку зроблять із його журби.