Жив у одному селі селянин на ім’я Бастіано. І була у нього дружина, лінива- прилінива, звали її Ліна. Одного ранку зібрався Бастіано в ліс дрова рубати і каже: – Ліно, я знаю, ти не дуже любиш працювати, але подивися, будь ласка, щоб кури не клювали зерно. – Не турбуйся, чоловіче. Я цих курей і близько до поля не підпущу. Ліна і справді зручніше влаштувалася на краю поля під фіговим деревом і почала дивитися в два ока. Але кури й не думали підходити до поля. Сонце припікало все сильніше, і Ліна вирішила, що нічого поганого не станеться, якщо вона подрімає хвилинку. Усього одну хвилинку. Тільки вона встигла так подумати, як заснула.
