Слова Олександра Демиденка музика Ярослава Вишиваного "Плаче захмарене небо". Виконує сімейний дует "Терті пляцки" у складі сестер Ольги та Галини Соколишин. Весь час я думала, що це народна пісня, а виявляється є автор. Плаче захмарене небо, В задумах клени сумні. Нам зустрічатись не треба- Тихо ти мовив мені. Словом мене не пораниш, Вірність тобі збережу. Хоч ти мене покидаєш, Знай , що тебе я люблю. Хай на полях громовиця, Я не схилюся в журбі. Завжди мені будуть сниться Очі твої чарівні. Падають сльози . як роси, Зрада пече без вогню, Тільки душа не попросить В тебе ні трошки жалю. Більше побачень не буде. Ляжуть нам різні путі. Серце моє не полюбить Більше нікого в житті. Справжнє те щастя кохати, Раз його доля дає. Як ти посмів потоптати Перше кохання моє. "Плаче захмарене небо, В роздумах клени сумні... «Нам зустрічатись не треба». — Стиха ти мовив мені. Словом мене не пораниш, Вірність тобі не згублю; Хоч ти мене покидаєш — Знай, що тебе я люблю..." Українській авторській пісні "Плаче захмарене небо", яку й досі вважають народною, сповнюється 57 років!!! Перші пісні Ярослав Вишиваний почав писати ще під час навчання у Теребовлянському культосвітньому училищі. Грав на баяні, трубі, скрипці, гітарі. А перша серйозна робота з’явилася аж у Чернівецькому університеті, куди 1961 року вступив на філологічний факультет. Мелодія, яку час від часу собі намугикував, сиділа в ньому давно. Якось наспівав її своєму однокурснику Сашкові Демиденку, уродженцю Сумщини. Він виділявся серед однолітків тим, що міг говорити віршами «на ходу», римував дуже легенько і просто. За якийсь короткий вечірній час у студентському гуртожитку народилася пісня «Плаче захмарене небо». Йшов жовтень 1962 року. Пісня відразу ж полетіла в люди, стала народною, особливо в Галичині, а з великої сцени вона майже не звучала у виконанні популярних естрадних колективів та співаків. Лишень з незабутніх голосів тріо "Либідь"!
