Бердичів. Мандри Країною з Лілією Рубан

 

Бердичів – гарне історичне місто. Знаходиться він неподалік Києва в Житомирській області. У ХІХ столітті Бердичів був одним із найбільших торговельних та промислових центрів України. Кількість населення міста тоді сягала 70 тисяч. 80% населення становили євреї. Місто заснував ординський царевич Бердич і назвав його на свою честь. Царевич був шанувальником розкішного життя. Його замок став місцем застіль та свят. Царевич привозив до замку музикантів, художників, а також гарних дівчат для свого гарему. Пізніше місто було зруйноване, і відновила його родина Тишкевичів. Саме вони збудували Бердичівський замок, який передали Ордену Босих Кармелітів. Але постійні військові дії на території містечка практично зруйнували замок та й саме місто. Відбудовував його з 1721 року поліський шляхтич із роду Радзівілів. А 1754 року кармеліти зводять новий костел у стилі бароко, який став окрасою міста. Створював його відомий архітектор Ян де Вітте, якому вдалося гармонійно вписати до плану залишки стін зруйнованого Бердичівського замку. Монастир кармелітів стає однією з найміцніших фортець Європи. У ньому було 60 гармат, а під Замком проходили лабіринти ходів, які використовували не лише у військових цілях, а й для провезення контрабанди на знамениті Бердичівські ярмарки. Також у костелі розташовувалися школа, бібліотека та друкарня, обладнання для якої привезли з Австрії. Бердичівська друкарня була найбільшою у Київському воєводстві. Існує кілька версій походження назви "Бердичів". За першою, воно походить від назва племені берендеїв - бердичів, переселених на землі Київської Русі. Згодом ця назва видозмінилася і набула сучасної форми. За іншою версією, назва походить від власного імені Бердич. Коли частина земель Київської Русі опинилась під владою великих литовських князів, ця місцевість стала володінням Бердича, підданого князя Вітовта. Потім Бердич заснував хутір, який одержав назву Бердичева. Бердичів відомий з 1320 року, коли ця місцевість була подарована Великим князем Гедиміном на батьківщині Тишкевичів. Роком заснування Бердичева вважається 1546 рік. На початку ХVІІ ст. князь Тишкевич збудував у Бердичеві замок, а за деякий час перебудував його до монастиря. Бердичів набув статусу міста у 1845 році. Ведуча - Лілія Рубан Автор і продюсер - Лілія Рубан Сценарій та режисер - Лілія Рубан Оператор - Руслан Петрущенко Монтаж - Едуард Казаков, Лілія Рубан Директор проекту - Володимир Рубан Менеджер з організаційних моментів - Ірина Шульга PR-менеджер - Лариса Манєк Фотограф - Віктор Ковалевський Production - Ruban Production™ Особлива подяка: - Бердичівський міський голова - Орлюк Сергій Валерійович; - Валентина Кузьменко  - начальник відділу культури; - Наталія Захарчук - науковий співробітник Музею історії міста Бердичева; - Мілада Мартинюк - краєзнавець, вчитель мистецтва Бердичівської гуманітарної гімназії № 2, вчитель-методист, кандидат педагогічних наук; - Алла Садковська - директор Бердичівського музично-драматичного театру на Європейській. - Валентина Петрухіна - заступник директора Публічної бібліотеки з філіями; - Анатолій Горобчук - краєзнавець, журналіст газети "Земля Бердичівська", засновник історико-краєзнавчого сайту "Мій Бердичів"; - Сестра Каміла - екскурсія в Музеї Джозефа Конрада; - Інна Бузі - директор Бердичівської музичної школи - Оля Павлюченко - учениця по класу фортепіано, викладач - Тамара Дідус; - Марія Сорочук - учениця по класу скрипки, викладач - Ірина Марців; - Ірина Ніколайчук - директор Бердичівської художньої школи;  - Микола Яцюк - Почесний громадянин міста Бердичева, перший директор художньої школи; - Валентина Бабич - директор міського Палацу культури імені Шабельника О.А. Хореографічні колективи: - Народний аматорський ансамбль танцю "Явір"; - Зразковий аматорський ансамбль танцю "Яворочок", балетмейстер - Ірина Назаренко; - Народна аматорська циркова студія "Диваки", керівник Світлана Бардадимова