25 травня 2024 році в Києві, у занедбаній будівлі лікарні на вул. І. Брановицького відбулася виставка художника Петра Бойка, людини, яка отримала в житті другий шанс і не повинна була дожити до своїх 70 років, і тим більше стати художником. Річ у тім, що до 40 років Петро Бойко вів життя позбавленого соціального змісту і перспектив, в якийсь момент, опинившись на самому низу соціальних та культурних процесів влаштувавшись працювати на цвинтарі. Але місце, де панує вічне мовчання та спокій, стало його притулком і одночасно колискою його переродження. У тиші та самоті, серед могил та похмурих тіней, він раптом почав бачити світ інакше, в іншій, образній формі. В якийсь момент до нього прийшло щось незрозуміле, загадкове, наче спалахнуло світло в кінці тунелю. Це було пробудження образного мислення, несподіване прозріння, що дало йому здатність інтерпретувати думки та почуття через мистецтво… Він почав малювати.