В присмерку саду двоє стоять, Слово знайоме повторюють наче... Може це ти, може це я, Може це юність відлунює наша?.. Тиша торкає струну ручая, Тільки і він про усе не розкаже... Може це ти, може це я, Може це юність відлунює наша?.. Ми тут стояли, слова в'язали, Слова чіпляли на перелаз. Ми тут ходили, любов водили, Чи то кохання водило нас?.. Нічка накрила крилом темноти Щиру розмову, що зорями в'яже... Може це я, може це ти, Може це юність відлунює наша?.. Так захотілось за нею піти, Випити з нею захоплення чашу!.. Може це я, може це ти, Може це юність, та жаль, що не наша. Вірш - Вадим Крищенко, музика - Володимир Кузнєцов Facebook: https://www.facebook.com/groups/272183954066208/?multi_permalinks=272189487398988¬if_id=1593633197374462¬if_t=feedback_reaction_generic
Instagram:https://www.instagram.com/vladkoval68/
#гуртдзвони #можецети #love #любовь #україна #ukraine #music #video #украина #українською #українськамузика
