Пісня за однойменним романом Василя Шкляра. Характерник Слова: М. Трубніков Музика: Друже Музико Пісня – це голос крові, вона очищує душу, Як шабля повітря ріже, крізь себе її пропустити мушу. Не бійся ніколи того, що видиме оку твоєму, Відкрий своє чисте серце та тьма відійде від тебе. Як лицарі списа і шаблі, завжди за своє стояли, Рубали з відтяжкою нечесть та віру дідів захищали. Любили, то до нестями, а билися, то до корові, Братерство сильніше за зраду, життя цікавіше в пригоді. Вітер у степу як пустельник, створює мару, бо химерник. І нехай твій ворог - пекельник, у тобі живе характерник! Літери в мові - це кулі, слово у пісні - це зброя, Кожному наче дається, але не кожен здатний відчути своє, Від прадіда, діда та батька, до сина нащадків лине, Сила, знання та правда, яка ніколи не загине. Звіра почувши голос, птаха схвильовані крики, Ти у лиху годину в лементі змінюєш лики. Може невидимим станеш, чи перекинешся вовком, Зовнішність взявши ворожу праведний суд вершить ловко.
