Автор: Мартинюк Наталя У тривогах земних і втратах , Зізнаюся Тобі , мій Боже , Зрозуміти я все не здатна , Осягнути всіх дій не можу. Що без Тебе дрібний мій розум? Де є відповідь на питання? І не сохнуть гарячі сльози , І чомусь Небеса в мовчанні... Всі потрібні слова скінчились, Щоб кожне "чому " пояснити... Невідоме таким й лишилось... Боже, Боже.. як далі жити ? Шлях земний мій неначе в Йова , І здавалось: Тебе я знаю, Розумію.... ще не готова , Від мовчання Твого страждаю... Я чекала долин з квітками , Замість них лиш пісок й пустеля... Вірю серцем своїм й думками, Що молитви - не лиш до стелі... Хоч і страшно мені буває Пізнавати Тебе , Ісусе Досконало Тебе не знаю... А розлуки й на мить боюся... Не такий Ти , щоб злого бажати, Не такий Ти, щоб просто бити... Ти такий, щоб мене тримати , Ти такий, щоб мене любити ... Ти зі мною, коли я плачу , Ти зі мною, як страх лягає... Наперед мою долю бачиш , Про одне лиш Тебе благаю : Дай мені у земних стражданнях, Прославляти Тебе, мій Боже, Довіряти Тобі всі питання , Бо лиш Ти пояснити все можеш. Коли кроки Твої я чую Буря в серці тоді стихає ... Більше вітер в лице не дує , Із душі страх кудись зникає. Бо приходиш лише з любов’ю, Не знаходжу я в ній обману ... Ти зціляєш Святою Кров'ю Всередині найглибші рани ... Ти Один є моя Надія Ти та скеля , яка спасає Ти Один , в Кому я радію Бога іншого я не маю . Коли обіймаєш мене Ти міцно , Розумію і знов запевняюсь: Ти усе , що мені потрібно, Ти усе , що в житті я маю ... Телеграм-канал з текстом та аудіодоріжкою:
